Одноразові шприци у закладах охорони здоров’я. Що робити після їх використання?

Пристрій для ін’єкцій (шприц) у 1853 році незалежно один від одного сконструювали двоє вчених: шотландець Олександр Вуд і француз Шарль Габріель Праваз.  Назва винаходу  походить від німецького слова “spritzen”, що означає «вприскувати, бризкати».

У сучасних умовах  лікування кожного пацієнта навряд чи можливе без використання шприців. Це  –  і забір біологічних рідин, і введення лікарських засобів.

Однією з провідних проблем сучасної системи охорони здоров’я є захворюваність на інфекції, пов’язані з наданням медичної допомоги. Тому всі працівники охорони здоров’я несуть відповідальність за попередження їх передачі. Дотримання практики безпечних ін’єкцій є невід’ємною складовою їх обов’язків.

Небезпечні ін’єкції можуть стати причиною передачі патогенних мікроорганізмів: бактерій, грибів, паразитів, а також вірусних інфекцій, які передаються через кров (гепатитів В, С, Д, ВІЛ). Вони можуть стати причиною ускладнень: абсцесів, лімфаденітів тощо.

Сьогодні  у закладах охорони здоров’я використовують тільки шприци одноразового використання. Різновидом одноразового шприца є самоблокуючий  (саморуйнуючий) шприц.  Основна  його відмінність – голкою, яка втягнута в циліндр, вже неможливо скористатися повторно, випадково поранитися медичному працівнику чи поранити пацієнта. Це виключає можливість зараження збудниками інфекційних захворювань.

Використані шприци та голки  необхідно безпечно утилізувати. Їх не можна просто викинути у контейнер для сміття, не можна дезінфікувати у розчинах дезінфекційних засобів. По класу небезпеки  вони відносяться до медичних відходів категорії В – епідемічно (інфекційно) небезпечні. Збір шприців та голок проводиться якомога ближче до місць їхнього утворення в спеціальні стійкі до механічних пошкоджень контейнери одноразового використання червоного кольору з маркуванням «Небезпечно, гострі предмети». Контейнери заповнюють  не більше ніж на 75%, допускається їхнє заповнення протягом трьох діб.

Контейнери безпечного зберігання, отримані з підрозділів, збирають у ємності вторинного паковання, які переміщують до приміщення для тимчасового зберігання медичних відходів.

Вивезення медичних відходів проводиться виключно за графіком, який розробляється відповідальною особою, погоджується із перевізником та  суб’єктом господарювання, якому передаються відходи, і затверджується керівником закладу.

Гострі предмети з відходів категорії В підлягають лише інсинерації  (контрольованому процесу спалювання  відходів у спеціальній печі – інсинераторі). Інсинерацію проводять суб’єкти господарювання, які мають ліцензію на поводження з небезпечними відходами.