Дифтерія – питання і відповіді

Що таке дифтерія?

Дифтерія — це одне з найнебезпечніших інфекційних захворювань, яке спричинює коринебактерія (дифтерійна паличка), уражаючи верхні дихальні шляхи, серцево-судинну, нервову системи та нирки.

Хто є джерелом інфекції?

Джерелом інфекції є хвора на дифтерію людина або носій.

Які можливі шляхи передачі інфекції?

Дифтерія передається повітряно-крапельним шляхом — при чханні, кашлі, розмові. Також заразитися можна контактно-побутовим шляхом – через руки, іграшки, посуд хворого або носія інфекції.

Як розпізнати хворобу?

Симптоми залежать від локалізації патологічного процесу. Найчастіше хвороба проявляється ураженням ротоглотки. У цьому випадку захворювання починається з підвищення температури тіла, болю у горлі, збільшення лімфатичних вузлів, набряку слизової оболонки. На мигдаликах, задній стінці ротоглотки, м’якому піднебінні з’являються фібринозні плівки біло-сірого кольору, які не знімаються шпателем та кровоточать.

При дифтерії носа характерним є гнійні виділення та поширення фібринозних плівок на перетинку носа.

При дифтерії гортані та трахеї фібринозні плівки і набряк слизової оболонки спричинюють звуження просвіту дихальних шляхів, що може призвести до задухи.

Для дифтерії шкіри характерним є поява хронічної виразки, яка не гоїться та вкрита брудно-сірим нальотом.

Чим небезпечна дифтерія?

Дифтерійна паличка виробляє екзотоксин, який через кров розноситься по всім органам і може викликати ускладнення (інфекційно-токсичний шок, міокардит,  нефроз, серцеву та  дихальну недостатність).

Може дифтерія минути сама? 

Захворювання дуже швидко прогресує і без своєчасного специфічного лікування (введення протидифтерійної сироватки) може призвести до смерті, тому дуже важливо при  появі перших симптомів звертатися до лікаря.

Як убезпечити себе від дифтерії?

Єдиним специфічним захистом від дифтерії є імунізація. Відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», щеплення проти дифтерії є обов’язковим. Згідно з  Календарем профілактичних щеплень вакцинацію проводять у віці 2, 4, 6 та 18 місяців, у віці 6 і 16 років ревакцинацію. Дорослим поновлювати щеплення необхідно кожні 10 років без вікових обмежень.